Украинская Джейн: как женщина-командирша воюет на передовой

Останні новини

Українка з позивним Джейн – одна з небагатьох жінок в Національній гвардії, яка керує бригадою швидкого реагування.

Така ситуація в українських військах склалась не через дискримінацію, а тому, що не кожна охоча змогла пройти виснажливі випробування. Однак для Джейн вони не стали перепоною, запевняють в Нацгвардії.

“Українська Джейн – не фанатка американського фільму про солдата Джейн. Такий позивний їй присвоїли колеги”, – кажуть в Нацгвардії.

googletag.cmd.push(function() { googletag.display(‘div-gpt-ad-1240656-2’); });

Для Джейн війна розпочалася ще 8 років тому. Дівчина починала з волонтерства, однак незабаром зрозуміла, що цього для неї – недостатньо, і потрібно приєднатись до Збройних сил.

Джейн. Фото: Нацгвардія

Після початку повномасштабної війни вона боронила українські позиції поблизу Рубіжного і Сєвєродонецька та неодноразово стикалась у бою з російськими окупантами та кадирівцями.

“Були прямі контакти, коли між нами була відстань буквально 20 метрів. Вони якось бездумно йшли, не в усіх була екіпіровка, тобто це була каска і лопатка.

Кадирівці теж були, які зрадили ідеї першого президента Ічкерії Джохара Дудаєва, кожен їхній постріл супроводжувався криками “Аллаху акбар”. Це нам дуже грало на руку”, – розповідає вона.

Читайте також: “Найкращі воїни – завжди роздовбаї”. Снайперка Олена Білозерська про службу в ЗСУ та перспективи війни

Найбільше з бойових дій Джейн запам’ятався момент, коли поруч вибухнув ворожий протитанковий снаряд під час того, як вона рятувала побратима.

“Коли нашу позицію “розібрали”, хлопці витягли трьохсотого, я і ще один хлопець з позивним “Арко” посеред вулиці намагались його залатати.

Обмотую йому голову, потім піднімаю очі і бачу, як недалеко від мене вибухає  РПГ. Мені тоді пощастило. Арко отримав поранення, бо йому осколки в руку й ногу попали”, – пригадує військова.

Джейн захищає Україну разом зі своїм чоловіком, однак служать вони у різних взводах.

“Разом ми вже 6 років, на одних позиціях ми не стояли, але дуже-дуже поряд. Я його іноді чула по рації, але іноді були ситуації, коли хотіла збиратись і йти туди до них, коли там була дуже тяжка ситуація”, – каже вона.

У жінки не бракує мотивації, щоб захищати країну, адже насамперед воює за свою дитину, яку хоче вберегти від “руського міра”.

Я просто не хочу, щоб моя дитина знаходилась в тому, що зараз відбувається тут, цей весь “рускій мір”, і те, що він із собою несе.

Тому мотивації більш ніж достатньо, особливо коли в новинах бачиш про Маріуполь, Бучу, Ірпінь. Тільки наша перемога, але звичайно хочеться скоріше і додому”, – каже Джейн.

Читайте також: Стала вдовою після трьох днів у шлюбі: історія кохання захисників на “Азовсталі”

Источник

Оцініть автора
VIP ЗЛО