Світ може перемогти пандемію, але не антивакцинаторів

Останні новини

ЯК ЕВОЛЮЦІЯ ЛЮДИНИ ЗІГРАЛА З НЕЮ ЗЛИЙ ЖАРТ

Масові відмови від щеплень і навіть мітинги антивакцинаторів спричинили чергове побоїще в соціальних мережах і в телеефірах. Одні громадяни закидають іншим брак здорового глузду, другі першим – плазування перед владою. А що ж влада? А вона обрала найгіршу стратегію з можливих, і всі наслідки пандемії – на її совісті, а не на сумлінні противників щеплення. І найгірше, що вже нічим зарадити неможливо.

Для початку погляньмо на те, як загалом люди ухвалюють рішення. Раціональна поведінка притаманна не лише нам, але й багатьом тваринам. Восьминоги досі дивують дослідників – у них немає хребта, а поводяться вони, як найрозумніші із хребтових. Однак саме в дорослих людей (це важливо – малі діти поступаються тваринам у певних аспектах поведінки) мозок розвинувся настільки, що вони дістали теоретичну можливість вчиняти раціонально завжди. Ще років 20-30 тому наука економіка розглядала людей як досконалі аналітичні машини, які завжди знають, чого хочуть і отримують це у найвигідніший спосіб.

Під доволі тонким шаром розуму ми все ще залишаємося тваринами із притаманними їм базовими інстинктами поведінки

Однак і здоровий глузд, і розвиток нейробіології свідчать, що це не так. Що під доволі тонким шаром розуму ми все ще залишаємося тваринами із притаманними їм базовими інстинктами поведінки. Серед військових популярною є приказка: “у критичній ситуації ви не підніметеся до рівня ваших очікувань, а впадете до рівня вашої підготовки”. Ось тому навіть професійні бійці стільки часу приділяють тренуванням. У пересічних же людей без спеціального фізичного й психологічного навчання падіння в критичній ситуації може набути катастрофічного масштабу.

Це – перша теоретична підстава для правильного розуміння поточної ситуації. Друга полягає в розумінні неоднакової цінності позитивних і негативних сигналів. Як відомо, розчарування від невдач сильніше відбиваються на нашому настрої, ніж утіха від перемог. Мало хто здатний роками смакувати минулі тріумфи. Зате більшість із нас щиро переживатимуть миті ганьби, навіть якщо вони сталися давно. Лише невелика кількість людей є азартними – тобто дістає задоволення від ризику. Звичайні люди бояться втрат більше, ніж мріють про виграш (тому казино досі не завоювали планету). Новини про вбивства та аварії значно сильніше привертають нашу увагу за будь-які інші (крім котиків). Це все спадок давніх часів, коли проігнорувати звістку про джерело їжі означало просто залишитися голодним, а зробити так зі звісткою про хижака означало втратити життя.

Люди бояться втрат більше, ніж мріють про виграш

І по-третє, будь-що невідоме й незвичне, найімовірніше, виявиться небезпечним. Тож якщо є можливість, варто обирати старі перевірені речі та шляхи. Прекрасний мультфільм “Сімейка Крудсів” іронізує над ультраконсерватизмом первісних людей, показуючи, що новації можуть обернутися загибеллю, але і бажання зберегти все по-старому за будь-яку ціну теж призведе до краху. Тож консерватизм у нас як не в крові, то однаково глибоко в мозку.

Згадавши про все це, спробуємо по-новому поглянути на історію з пандемією коронавірусу в Україні.

Автор: Володимир КАЗАНЕВСЬКИЙ
 

Уже є певний консенсус у тому, що єдиної спільноти антивакцинаторів немає, а є три більш-менш відмінні групи. До першої, найменш численної, але вельми галасливої (через що вона опинилася під прицілом карикатуристів у мережі) належать усілякі диваки. Одні вірять у наночипування – із 5G або без нього, другі – у всесвітню змову урядів з метою зменшення населення, треті – у таку ж змову, але вже “бігфарми”. Хтось не хоче піддаватися тиску Сороса, хтось – рептилоїдів, а комусь заважає вакцинуватися своєрідне уявлення про волю Бога.

Друга група дещо більша, але є такою ж малою у масштабах країни – не вірить у чипи, але вірить у порушення своїх прав. Мовляв, сьогодні маски й карантин, завтра – відмова в лікуванні й табори для невакцинованих, післязавтра – тоталітаризм. І хоча посилання на Конституцію в цієї групи, зазвичай, хибні й законів вони насправді не знають, і про судові прецеденти на Заході чути не хочуть – не можу сказати, що їхні аргументи нічого не варті. Бо й справді часто державі даси палець, а залишишся без руки.

Часто державі даси палець, а залишишся без руки

І третя, найбільша група тих, хто принципово не проти щепитися, але банально боїться: неякісних вакцин, непередбачуваних побічних дій, незрозумілих наслідків у майбутньому. Або досі не вірить у важкі наслідки хвороби особисто для себе. І ці люди, можливо, перейшли б до табору вакцинаторів, якби не кілька великих “але”.

І тут ми переходимо до найголовнішого – хто ж винуватий?

Є велика спокуса перекласти все на низькій рівень освіти в школі, блогерів-хайпожерів чи руку Москви, хоча заперечувати все згадане важко. Однак істинна правда полягає в тому, що єдиною причиною катастрофічної ситуації в Україні є дилетанти у владі. Якби у державного стерна стояли адекватні управлінці, здатні налагодити комунікацію в суспільстві, то величезна маса “недовірливих” рано чи пізно була б вакцинована, та й половина “законників” теж. А решта в шапочках із фольги вже не становила б проблеми – навіть у розвинених демократичних країнах немає 100% щеплення.

Єдиною причиною катастрофічної ситуації в Україні є дилетанти у владі

Згадайте, якою істерикою в Нових Санжарах супроводжувався початок пандемії. Причина цього зрозуміла – страх перед невідомим. А якщо це нова чума? Що, як ми масово вмиратимемо на вулицях, як показують в американських блокбастерах? Сильне почуття небезпеки з легкістю скидає людину з раціонального на емоційний рівень. І вже неважливо, у кого яка освіта. Хто серйозно боїться – поводитиметься, як його людиноподібні предки, хай він тричі професор. А страх найчастіше породжує саме агресію – звідси розбиті вікна в автобусі із хворими та срачі у Facebook. До нагнітання істерії доклалися і ЗМІ – бо жахливі новини продаються краще.

І що зробила наша влада замість того, щоб заспокоїти громадськість? Правильно, вона вчинила з точністю до навпаки й почала лякати людей ще більше. Заборона відвідувати парки задля створення атмосфери страху, у чому зізнався тодішній головний санлікар Віктор Ляшко, – це гасіння пожежі бензином. Що більше людина боїться, то ірраціональніше поводиться. Влада ще наганяє на нього страху, а потім дивується результатам. Це не тільки наша проблема. У Великій Британії навесні 2020 року звалили 20 веж мобільного зв’язку. Ось, що паніка робить навіть із багатими освіченими людьми. А Ляшка замість того, щоб звільнити за невідповідність посаді, підвищили до міністра охорони здоров’я. Молодці.

Що більше людина боїться, то ірраціональніше поводиться. Влада ще наганяє на нього страху, а потім дивується результатам

Друга проблема – “похмілля” після істерики. Люди, не бачачи трупів у під’їздах, починають отямлюватися від пережитого страху, найпершою реакцією стає заперечення. Так, хвороба, але нестрашна. Грип, не важче. Безглуздо тицяти таких у статистику – цифри ніколи не переконують тих, хто шукає виправдання своїй поведінці. Невже вас вибори нічого не навчили? Лише смерть близьких здатна похитнути таку недовіру.

Що ж робить держава в такій ситуації? Перепрошує за перебільшення загрози? За навмисне сіяння паніки? За спекуляції на масках? За витрачання грошей медичного фонду на “Велике будівництво”? Аж ніяк!

Влада не тільки не перепрошує за свою бездарність, вона ще й демонструє нехлюйське ставлення до проблеми. Ще вчора закликали ледь не у скафандрах ходити вулицями, а сьогодні президент посеред карантину п’є каву в начебто зачиненому кафе. Локдаун мало того, що абсолютно непродуманий, так ще його ігнорують посіпаки, чиї ресторани працюють, наче нічого не сталося. Опозиція теж неідеальна – критикує індійський “шмурдяк”, хоча мала б розуміти, що ця характеристика потім пошириться на всі вакцини.

Що в таких умовах починає робити пересічний українець, чийого діда заморила радянська влада, а батьківські накопичення згоріли в Ощадбанку? Правильно, він перестає вірити й цій владі також. Можна довго дурити одного, але всіх не вийде. І в результаті цілком обґрунтована недовіра до дій влади необґрунтовано переноситься безпосередньо на хворобу. Наслідки ви можете спостерігати на вулицях (від неносіння масок до підробляння сертифікатів) і в моргах (щоденні втрати більші, ніж під Іловайськом).

Довіра – це обмежений і недовговічний ресурс: утративши його раз, швидко не повернеш. Тож навіть якщо сьогодні ж влада перестане клеїти дурня, а візьметься за розум, народ їй однаково не повірить

А найгірше, з чого я почав, це неможливість виправити ситуацію. Довіра – це обмежений і недовговічний ресурс: утративши його раз, швидко не повернеш. Тож навіть якщо сьогодні ж влада перестане клеїти дурня, а візьметься за розум, народ їй однаково не повірить. І десятки, якщо не сотні тисяч життів, яких могло б урятувати щеплення, залишаться на її совісті.

Брехлива, некомпетентна й жадібна влада – головна причина низького показника вакцинації в Україні. Та й тваринні інстинкти всередині нас також. А не паршива освіта, вплив блогерів чи падіння авторитету вчених. Бо навіть неосвічених, недовірливих та істеричних можна переконати, якщо говорити з ними просто й відверто. А будеш постійно брехати й порушувати власні правила – не вмовиш навіть найрозумніших. Завтра з’являться ефективні ліки проти коронавірусу й ця пошесть перейде в розряд сезонних недуг. Світ переможе цю пандемію, як пережив усіх її попередників. Однак недолуга влада, яка своїми діями пробуджує в людях сплячу мавпу, – це та проблема, яка з нами буде завжди. Тому й антивакцинатори ніколи не переведуться.

Однак влада владою, а вірус – вірусом. Отже, хто може – вакцинуйтеся.

Источник

Оцініть автора
VIP ЗЛО