Сієста, сангрія і замки – як незабутньо відпочити в Мадриді та околицях

Останні новини
Ворота Алькала 1778 року
Фото: Ігор Тимоць

Сонце наприкінці жовтня пригріває до +20. Можна гуляти у футболці. Вузькі вулиці старої частини міста прямують вгору і вниз між кам’яниць. Нічні гуляки вдосвіта вертають із вечірок, а продавці відкривають родинні крамниці, де можна купити свіжих фруктів і випічку. Ось ресторан Sobrino de Botin, якому майже 300 років. Про нього згадував Гемінгвей у романі “І сонце сходить”, а художник Гойя працював офіціантом. Це Мадрид – столиця Іспанії і Кастилії, центрального регіону країни. Назву отримав у часи Реконкісти – відвоювання Іберійського півострова в мусульман у XV ст, коли там будували багато замків, іспанською castillo.

Місто співрозмірне з українською столицею. Має офіційно 3 млн населення, а фактично близько 4,5 млн.

Місто для комфортного життя

Перше, що впадає у вічі – місто дуже комфортне й люди уміють насолоджуватися життям. Величезна кількість автобусів й ліній метро дозволяють швидко й не надто дорого добратися куди слід. Середня зарплата в країні 2700 євро. Проїзд – від 1,3 євро й вище, залежно від кількості поїздок і відстані. Багато велосипедистів, скутеристів чи на самокатах із електродвигунами. За кермом такого транспорту можуть бути 20-річні і 60-річні, студенти і бізнесмени.

Попри широкі проспекти, у центрі автомобілі не їдуть більше 60 км/год і не завершують маневр на зелене світло для пішоходів. За тиждень бачив лише одну незначну аварію між таксистом і скутеристом зі служби доставки.

Натомість пішоходи можуть перебігати на червоне, що відрізняє Мадрид, скажімо, від Берліну, де такого практично не побачиш. Проте на швидкості 40-50 км/год водій переважно встигає вчасно загальмувати. На вузеньких вуличках середмістя велосипедисти їдуть по центру дороги й авто чемно “повзуть” за ними, не сигналячи.

Автор: Ігор Тимоць
 
Арка Перемоги – монумент, збудований у 1956 році на честь перемоги націоналістів у громадянській війні. Сам генерал Франко нерідко проїжджав повз неї дорогою зі свого палацу до Мадрида. Має висоту майже 49 метрів, її вінчає зелена колісниця
Арка Перемоги – монумент, збудований у 1956 році на честь перемоги націоналістів у громадянській війні. Сам генерал Франко нерідко проїжджав повз неї дорогою зі свого палацу до Мадрида. Має висоту майже 49 метрів, її вінчає зелена колісниця

Ввічливість – повсюдна риса, що додає задоволення життю. Якщо хтось ненароком зачепить, кілька разів перепросить. Усі усміхаються. В обід можна побачити сієсту – люди дрімають на лавці. Підозрюю, влітку таких більше.

“А хіба Україна не в Євросоюзі?”

Гід на безкоштовній екскурсії Free tour попереджає не тримати цінних речей у рюкзаку, бо можуть обікрасти. Після екскурсії йому залишають хто скільки забажає. З мого хостелу прийшли також ірландка, двоє бразилійок, чилієць, аргентинець, в’єтнамець, двоє американців, голландка, данка, румун і білорус.

Першим ділом розпитуємо один одного дорогою, хто звідки, і якими шляхами потрапив чи потрапила до Мадриду.

– Приїхав з України на тиждень. – розповідаю. – Увірвався в Євросоюз, поки дозволяють карантинні обмеження. Боюсь, ненадовго.
– О, а хіба Україна не в Євросоюзі? – щиро дивується ірландська юристка 24-річна Емма. Відпочивала в Парижі й спонтанно взяла квитки в Мадрид на два дні. Низенька, русява, в джинсовому комбінезоні на голе тіло, з-під якого визирає білий бюстгальтер.
– Уяви, ні. Але ми стараємося туди потрапити. – відповідаю.

Гід, 27-річна Еріка, сім років тому перебралася до Іспанії з Колумбії. Говорить непоганою англійською, на відміну від більшості місцевих. Пересипає історії про місто жартами.

Автор: Ігор Тимоць
 
Картинки на будинках в давнину замінювали назви, тому що люди не вміли читати. Тепер це родзинка міста.
Картинки на будинках в давнину замінювали назви, тому що люди не вміли читати. Тепер це родзинка міста.

– Знаєте, чому на будинках Мадриду, крім назв вулиць – картинки? – запитує.
– Щоб неграмотні могли прочитати, – відповідає хтось із гурту.
– Саме так, – продовжує. – Колись більшість іспанців не вміли читати. Особливо ті, які їхали з сіл у столицю. Для них робили картинки – наприклад, зображення пекаря на Пекарській чи святого Христофора на відповідній. Тепер це одна з туристичних родзинок міста. Історія усьому має поянення.

Еріка показує на сліди від куль на пам’ятниках правителів навпроти королівського палацу – наслідки громадянської війни 1936-1939 років, в якій загинули півмільйона іспанців. Диктатора Франсіско Франко підтримувала фашистська Італія і нацистська Німеччина, республіканців – СРСР. Диктатура тривала з 1939 по 1975 рік. Після падіння режиму маятник хитнувся в іншу сторону – іспанці забажали якомога більше свободи. Тут високий рівень толерантності до іншої віри, нації чи сексуальної орієнтації. На будинках міста багато прапорів барв веселки – означає, що в закладі чи помешканні підтримують ЛГБТ-спільноту. На вулицях можна зустріти нафарбованих геїв.

Як найкраще новонаверненим показати, що вірять у Христа? Їсти свинину. Так виникла традиція приготування хамону

– Після Реконкісти та вигнання євреїв з Іспанії в 1492 році в країні могли жити тільки католики, – веде далі Еріка. – Також тоді розгорілися вогні інквізиції по всій країні. Чорний час у нашій історії. Нехристияни мали швидко хреститися, щоб не втратити майно і життя. А як найкраще новонаверненим показати, що вірять у Христа?
– Їсти свинину, – вигукує хтось із гурту.
– Саме так, бо мусульмани і євреї її не вживають. Так виникла традиція приготування хамону (сиров’ялене свиняче стегно. – Gazeta.ua), якого тепер готують десятки видів, став національний делікатесом країни.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Можна їсти свинину і не носити хіджаб: албанці заснували свою ісламську течію

“Віддай гроші, бо я мафія”

У центрі міста серед дня 20-річний чорношкірий під два метри зросту втискає мені в руку якусь копійчану біжутерію на зап’ястя.
– Дай гроші, бо мене завтра з сім’єю депортують додому в Африку, – каже.
– Не дам ні цента і забери своє барахло, – відповідаю.
– Я тут – мафія. Ми зараз тебе поб’ємо. Тут ще є хлопці за рогом, – погрожує.
– Тільки спробуй. Я з України, мене таким не злякаєш, – відповідаю й іду геть. Він не переслідує.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “На вулиці небезпечно: можуть побити, обікрасти, зґвалтувати” – як виживають транссексуали в Гондурасі

В Іспанії легалізовані проституція і марихуана, а на вулиці можуть запропонувати кокаїн.

Хостел, в якому зупинився, має прекрасний вид із тераси на центральну частину міста і дахи. Коштує 15,5 євро за ніч.

Увечері всі збираються милуватися заходом сонця, а спеціальний працівник закликає на нічну програму – відвідати три бари компанією з хостелу за 15 євро. Кілька шотів у кожному закладі включені в суму. Його перебиває американець Метью, 43 роки. У спортивній формі, худий, не голений кілька днів, із похмілля. Сержант армії США у відставці. Служив в Іраку. Поки не був вдома, жінка подала на розлучення. Вернувся, продав будинок у Техасі. Їздить по світу. Повернувся з Філіппін, летить через кілька днів у Мексику, майже поруч із домом. Усі речі – в двох рюкзаках.

Поки був в Іраку, жінка подала на розлучення. Продав будинок в Техасі. Їздить по світу. Усі речі – в двох рюкзаках

– Я вчора з вами гуляв, скучно було, – каже Метью. – На плитку падає його iPhone.
– Вважай. – кажу. – Розіб’єш, шкода.
– Та я вже п’ять штук втратив за півроку, – розповідає. – Останній украла якась малолітка. Познайомилися в клубі. Нюхали кокаїн у туалеті, пили. Потім поїхали до мене. Доходить до сексу, а вона каже, що їй 16. Поклав її окремо спати. А на ранок встаю, а вона пішла, вкравши телефон і сигарети.

На фоні грає іспанські класичні мелодії на гітарі голландець 37-річний Кевін. Навчився сам. Виступає на вулиці. Їздить по країні. В день в середньому заробляє 45 євро. Заплатив місту за право виступати. Знає п’ять мов. Займається йогою, не п’є алкоголю.

Сутеніє тут пізно, близько восьмої вечора. Проте місто не засинає. Тисячі гуляк заповнюють площі й кафе. Танцюють. П’ють вино і сангрію. Вони у Мадриді дешеві – 1-3 євро.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: За 5 хв. і коштує від €4,5: як в Італії роботи готують піцу

Під знаменом корони і хреста

У Мадриді безліч сусідів – італійців і французів, вихідців із колишніх колоній у Центральній та Латинській Америці, Філіппін та африканських країн.

В Іспанії сильні регіональні ідентичності, тож потребує об’єднавчих символів. У Мадриді таким є монархи, видатні митці – як письменник Сервантес чи художники Веласкес і Гойя, військові діячі. Їм присвячують безліч пам’ятників і назв вулиць.

Мадрид – це хизування “Золотим віком”, коли Іспанія завершила Реконкісту і ненароком відкрила Америку

Мадрид – це хизування “Золотим віком”, коли Іспанія завершила Реконкісту, ненароком відкрила Америку і заволоділа великою частиною відомого тоді світу, а жменька конкістадорів із їх союзником віспою нищили багатомільйонні імперії ацтеків і майя.

Автор: Ігор Тимоць
 
Резиденція іспанського короля Філіпа VI
Резиденція іспанського короля Філіпа VI

Можна потрапити в палац короля Філіпа VI. Будівля має 3500 кімнат. Це найбільша чинна резиденція європейського короля. 53-річний монарх там іноді живе, приймає візити. Здебільшого мешкає біля Мадриду. Можна відвідати частину монарших палат, подивитися на обладунки і зброю королів.

У музеї в останні дві години роботи можна потрапити безкоштовно

Дорослий квиток коштує 10 євро, дитячий – 5 євро. У цей палац і в багато музеїв в останні дві години їх роботи щодня можна потрапити безкоштовно. Величезні черги перед входом швидко просуваються.

Щоб відчути дух доколумбової Америки, варто відвідати “Музей Америк” – вхід безкоштовний, проте підписи під усіма експонатами лише іспанською. Там можна побачити атрибути життя індіанців обох Америк і пізніших спільнот. Від обсидіанових мечів ацтеків до каное і вігвамів племен Північної Америки.

Багато гостей міста відвідують “Національний музей Прадо” з однією з найбільших у світі колекцією картин. Містить майже 8 тис. полотен, 9 тис. малюнків, і тисячу скульптур XII-XIX ст. Заснований на колишній королівській колекції. Серед творів – картини Тиціана, Ель Греко, Веласкеса, Рубенса, Гойї. “Прадо” означає “галявина для свят”.

Середньовічні замки і вузенькі вулички

Сеговія – типове іспанське містечко за 90 км на північ від Мадрида. Тоненькі закручені кам’яні вулички, величезний собор із нагромадженням еклектики і замок Альказар, з якого Волт Дісней змалював палац для свого логотипу.

Волт Дісней змалював палац для свого логотипу

Тут розташований один із найкраще збережених римських акведуків у світі. Найбільший у Західній Європі. Віком майже 2000 років. Довжина аркової конструкції через яр – 728 м. Діяв до ХІ ст, аж доки 1072 року під час облоги маври не зруйнували кілька секцій. У XV ст. іспанці відбудували, і водогін працював аж до кінця XIX ст.

Добратися в Сеговію можна з автовокзалу зі станції метро Монклоа. Білет на автобус коштує 4,2 євро. З центру Мадриду до вокзалу курсує безкоштовний бус 001.

Автор: Ігор Тимоць
 
Акведук у Сеговії
Акведук у Сеговії

Толедо – місто за 70 км на південь від Мадрида. В минулому столиця держави вестготів і згодом Кастилії. Розташоване на скелястій кручі, з середньовічними мурами і вузькими плутаними вуличками. У світі відома “толедська сталь”, тож у місті продають від мечів і обладунків нормального розміру до сувенірних маленьких. Можна відвідати музей художника Ель Греко, який тут жив, побувати в давніх синагогах чи мечеті, які перетворили в музеї.

Добратися можна з автовокзалу на метро Площа Еліптіка. Квиток коштує близько 5 євро.

Источник

Оцініть автора
VIP ЗЛО